10 – та річниця; 10 років, як не стало о. Миколи

Размещено Дек 8, 2019 в Новости | 0 комментариев

Митрофорний протоіерей Микола Дмитрович Феленюк народився 11 березня 1971 року на Львівщині у с. Дудин Бродівського району у багатодітній родині колгоспників. В 1986 році закінчив неповну загальноосвітню школу, продовживши навчання в ОПТУ.№25, яке закінчив у 1987 році з отриманням середньо-спеціальної освіти. Відбувши строкову службу в армії, з 1992 по 1994 роки навчався в Почаївському Духовному училищі (Тернопільська область).
Рукополагався у священний сан на Трійцю 1994 року, а наступного-переїхав на Миколаївщину, де заступив на посаду секретаря єпархії, займався викладацькою діяльністю. У Миколаївському духовному училищі і паралельно брав участь у відкритті Рибаківського приходу, в якому уже на Великдень відправив першу службу. А в грудні того ж 1995, у День Святого Миколая, завдяки наполегливій праці священика вперше над приморським селом полинув церковний передзвін. Знаковою для рибаківців стала і дата 17 червня 1997 року, коли було здійснено закладку першого каменя і освячення місця для зведення майбутньої церкви. Ще більш знаковим виявився серпень 2005-го, коли відбулась служба Божа у новозбудованому храмі-красені, що гордо виріс на узвишші понад морем.
У всіх добрих діяннях Миколи Дмитровича його вірною помічницею, порадницею, другом стала дружина Галина Михайлівна, яка взяла на себе турботи по функціонуванню Воскресної школи для дітей та керування церковним хором.
Духовна праця отця Миколая була високо оцінена адміністрацією єпархії, виконавчою владою району та області, яскравим свідченням чому стали почесні нагороди-орден Української Православної Церкви Преподобного Нестора Літописця, ювілейна медаль “Харківський собор – 19 років”, ціла низка різнорівневих грамот і нагород.
Та, мабуть найбільшим проявом поваги та любові до цієї людини – вольової , сильної, цілеспрямованої, високодуховної, наділеної неабиякими організаторськими здібностями, здатної згуртувати навколо себе однодумців, запалювати їх серця вірою та іскрою Божою – стала багатосотенна спільнота опечалених, яка сумує та скорбить за ним….

Оставить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *